«Шматочки тепла у темряві»: хімічні грілки для Захисників від сім’ї Степанчуків з Овруча
У час, коли зима випробовує нас холодом, а нічне небо – тривогою, особливо відчувається справжня ціна людського тепла, що йде від серця до серця – від тилу до фронту, від громади до Захисників.
Днями родина волонтерів з Овруча – Галина та Михайло Степанчуки – передали міському голові, командиру Овруцької ДФТГ № 1 Івану Коруду 258 хімічних грілок для тероборонівців мобільних вогневих груп. Саме ці воїни, часто в мороз і темряву, стоять на варті повітряного простору громади, знищуючи ворожі «шахіди».
Подякувавши волонтерам за справу, що буквально дарує Захисникам частку домашнього тепла, міський голова у відповідь підтримав благодійну ініціативу родини, передавши 5000 гривень від колективу міської ради на подальшу реалізацію проєкту. Бо у війні важлива не лише зброя – важлива єдність.
Волонтерство у цій родині – справа спільна. Молодший син Олександр, маючи непридатність до військової служби, обрав свій фронт – волонтерський. Саме він закупив усе необхідне для виготовлення хімічних грілок, допомагає підрозділу старшого брата, а також зареєстрував ТОВ «Це Еко», яке продовжує виготовлення грілок. Наразі Олександр активно шукає закордонних інвесторів, щоб перетворити сімейну ініціативу на промислове виробництво для Збройних сил України. Йдеться не лише про масштабування допомоги Захисникам, а й про створення робочих місць, офіційне працевлаштування людей, розвиток справи на рідній Овруччині, сплату податків до місцевого бюджету й реальну користь для громади. Крім того, він має цілу низку інших задумів, які також планує втілювати саме тут, на малій батьківщині.
Старший син Олексій – воїн Збройних сил України з 2019 року. Його шлях – шлях служіння: від простого солдата до сержанта. Нині він – старший лейтенант, адже має вищу юридичну освіту. За мужність і відданість Україні Захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та орденом «За визволення України», підписаними Президентом України Володимиром Зеленським. Поки один син тримає зброю, інший тримає тил – і в цьому родинному балансі народжується справжня сила.
Волонтерить уся сім’я. Донька Оксана виготовляє окопні свічки – ще один символ світла, яке не гасне навіть у бліндажах і холодних ночах.
Проєкт родини Степанчуків має символічну й дуже точну назву – «Шматочки тепла у темряві». Уже два роки він працює там, де холод найбільш відчутний – на передовій і в нічних чергуваннях. За цей час волонтери виготовили та передали Захисникам майже чотири тисячі хімічних грілок. Це не одноразова акція, а щоденна, тиха, наполеглива праця.
Найбільше вражає те, що народжуються ці «шматочки тепла» не у великих цехах, а на звичайній кухні квартири Степанчуків. Саме тут, серед каструль і столів, волонтерська справа стала справою життя.
Особливе місце в цій історії займає Галина Степанчук – мати, волонтерка, педагог. Вона 30 років пропрацювала вчителькою української мови та літератури в Овруцькому ліцеї імені Андрія Малишка, має звання «Вчитель вищої категорії», «Старший учитель», керувала літературною студією «Живе слово». Її поетичний доробок – збірка «Древлянські первоцвіти», у якій зібрані власні вірші, твори випускників студії та ліцеїстів. Книжка побачила світ за особистого сприяння міського голови Івана Коруда в межах підтримки творчої молоді громади.
Її життєве кредо – рядки Василя Симоненка:
Можна жити, а можна існувати,
Можна думать, можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не палають, не горять.
Саме тому вона й далі продовжує цю справу – щоб бодай на мить стало тепліше нашим Героїчним Захисникам. Бо серед них – не лише рідні чи знайомі, а й її учні, у душі яких вона сіяла не тільки слово й знання, а й любов до України.
Михайло Степанчук, чоловік Галини, – ветеран афганської війни, ліквідатор аварії на ЧАЕС. Людина, яка знає ціну миру і тягар війни, сьогодні так само поруч – у волонтерській праці, у підтримці, у вірі.
Тож над створенням грілок подружжя працює спільно. Їх основою є ацетат натрію – безпечна речовина, яка при активації здатна швидко виділяти тепло. Пані Галина власноруч варить розчин, наповнює ним призначені для цих потреб поліетиленові пакетики, а потім герметично запаює їх спеціальним приладом, щоб кожна грілка була надійною та довговічною.
Михайло Степанчук виготовляє активатори – невеликі, але вкрай важливі деталі. Вони складаються з металевої пружинки, запаяної в термоусадочну трубку, яка при згинанні запускає процес кристалізації та нагріву. У цих простих, на перший погляд, рухах – точність, відповідальність і велике серце.
Як пояснює пані Галина, ці хімічні грілки є багаторазовими. Після використання їх можна відновлювати необмежену кількість разів, просто переваривши у воді до повного розчинення кристалів. Головна умова – зберігати цілісність пакування, адже саме герметичність забезпечує безпечну та ефективну роботу грілки. Така простота у використанні робить їх особливо цінними в польових умовах, де кожна річ має служити довго й надійно.
Окремою сторінкою цієї історії є щира материнська турбота. До кожного пакунка з грілками, які останнім часом Галина Степанчук передає воїнам через волонтерську організацію «Волонтер Полісся» на чолі з Яковом Грищуком, вона додає власноруч приготовлену сушину, трав’яні чаї, енергетичні батончики та різноманітні смаколики. Це не просто харчі – це нагадування про дім, про тепло рідної оселі, про те, що на Захисників чекають і в них вірять.
Кажуть, колишніх учителів не буває. Як і колишніх воїнів, волонтерів, патріотів. Родина Степанчуків – живе підтвердження того, що Перемога починається з людського серця.
І поки є такі сім’ї, поки є ці «шматочки тепла у темряві» – Україну не зламати.
