В Овруцькій центральній біліотеці відбулася зустріч з нагоди Дня матері

  • 108

Фото без опису

 

Напередодні Дня матері в центрі спільнототворення «КРЕАТИВНИЙ KOLOHUB» Овруцької центральної бібліотеки відбулася особлива, щемлива зустріч. Тут зібралися матері й дружини полеглих Героїв, мами Захисників та дружини ветеранів — жінки, яких об’єднує безмежна любов, сила духу й досвід, який не завжди можна передати словами.

Поспілкуватися з учасницями заходу й привітати їх із днем матері завітали міський голова Іван Коруд, начальниця відділу соціального захисту населення Оксана Барановська та директорка центру надання соціальних послуг Наталія Іванцова.

Відкриваючи зустріч, психологиня Центру психосоціальної підтримки Юлія Кондратюк зупинилася на історії виникнення Дня матері, його значенні та особливій цінності сьогодні — у час, коли материнська любов і молитва стають справжньою опорою для родин і всієї країни.

День матері — це нагода ще раз подякувати за тепло й ласку, які супроводжують нас упродовж життя. Але ця зустріч була не лише про свято. Вона — про материнську любов, що підтримує навіть тоді, коли особливо боляче й тяжко. Про жінок, які щодня несуть у серці тривогу, пам’ять, віру та надію.

Зі словами підтримки до матерів і дружин звернувся міський голова Іван Коруд. Він подякував жінкам за їхню стійкість, за виховання синів-Героїв, за любов і підтримку, яку вони дарують своїм родинам, громаді та Україні, а також вручив подарунки.

«Для кожного мама — це найдорожча людина в житті. Але особлива сила материнської любові проявляється нині, у час війни, коли матері стають справжніми ангелами-охоронцями для своїх дітей — у молитві, підтримці та щоденному очікуванні. Сьогодні ми дякуємо вам за все, що ви робите для своїх родин, для нашої громади та держави, допомагаючи військовим і підтримуючи підрозділи, де служать чи служили ваші найрідніші», — зазначив очільник громади.

Особливо щемливими стали виступи вихованців Центру дитячої та юнацької творчості — учасників вокального гуртка та вільномовців. Зокрема, юні любителі рідної мови й поетичного слова продекламували разом зі своєю наставницею Наталією Калініною її авторський вірш «Голоси пам’яті», присвячений матерям Героїв:

 

Низько схиляємо голови перед вами,

Вклоняємось вдячно до самої землі.

За ночі безсонні, що стали молитвами,

За смуток і зморшки на вашім чолі.

 

Ви дали дітям життя і надію,

Учили любити свій рідний край.

За нашу свободу, за правду і мрію

Пішли вони в небо... в омріяний рай.

 

Ми — молодь, що вижила в смерті,

Під небом в гіркому диму.

Ви нас зберегли не для жертви —

Любов’ю здолаєте тьму.

 

Клянемося щиро: ця пам’ять не згасне,

Вона живим болем горить у серцях.

Героїв ім’я, величне і ясне,

Завжди буде жити у наших вустах.

 

Матусі рідненькі! Ви — символ гарту,

Ви — сила, що гоїть розбиті серця.

Віднині ми стаємо з вами на варту,

Щоб правду про Героїв нести до кінця.

 

Вони не вмерли. Вони — в кожнім слові,

В усмішці нашій, у світлі очей.

Ми — їхнє продовження в щирій любові,

Ми — голос і вчинки безстрашних дітей.

 

Прийміть наш уклін за безмежне терпіння,

За те, що цей біль ви несете за нас.

Дякуємо за вільне покоління,

Матусі Героїв! Ми поруч. Повсякчас...

 

Далі зустріч продовжилася у теплій, щирій атмосфері спілкування. Разом із психологинею Юлією Кондратюк матері та дружини мали можливість поділитися думками, переживаннями й підтримати одна одну — у колі людей, які розуміють без зайвих слів.

Найбільш зворушливим моментом став виступ мами загиблого Героя Дениса Зубрійчука — Олени Зубрійчук, яка прочитала власний вірш. У кожному рядку звучали материнська любов, невимовний біль втрати й водночас світла пам’ять про найдорожчого сина. Її слова торкнулися серця кожного присутнього, ще раз нагадавши: любов матері — вічна, а пам’ять про Героїв житиме доти, доки звучать щирі слова й б’ються вдячні серця.

 

Війна спалила душі,

Залишила рани в серцях,

І жити спогадом мусиш,

А в серце забитий цвях.

 

Як мамі болить — знає Бог лиш,

Та, зуби зціпивши, живе.

Жаліти себе не дозволиш,

Тільки б пам’ять не втратить й себе.

 

І очі вже в нас не сміються —

Так глибоко біль той засів.

І відлунням в душі віддаються

Всі слова, що синок говорив:

 

«Мамо, у мене все добре.

Мамо, сьогодні поїв.

Мамо, вночі прохолодно,

Не хвилюйся — я шапку надів».