Привітання Овруцького міського голови з Днем Незалежності України

101

24 Серпня, 2026 о 08:54

Дорогі овручани, жителі та гості Овруцької громади!

Від щирого серця вітаю вас із 35-ю річницею Незалежності України!

Тридцять п’ять років тому, 24 серпня 1991 року, Україна проголосила свою незалежність. Для нашого народу це стало здійсненням багатовікової мрії про власну державу. Однак українське прагнення бути господарями на своїй землі зародилося задовго до цього дня. Воно передавалося від покоління до покоління — через нашу історію, культуру, мову і традиції, через пам’ять про тих, хто боровся за Україну до нас.

І сьогодні, через 35 років, ми особливо гостро відчуваємо справжню ціну незалежності. Бо її недостатньо було лише проголосити — її потрібно берегти, утверджувати і захищати.

За ці роки ми зрозуміли просту, але надзвичайно важливу річ: незалежність — це не просто статус держави, це наше право самим визначати, якою буде Україна, якою мовою говоритимуть наші діти, які цінності сповідуватиме наше суспільство і на якій землі ми житимемо.

І це право сьогодні Україна захищає ціною неймовірної мужності. Наші Захисники і Захисниці щодня доводять, що незалежність для українця — не абстрактне поняття. За неї стоять у боях, віддають сили, здоров’я і найдорожче — власне життя. Саме завдяки мужності українських оборонців над нашими містами й селами продовжує майоріти синьо-жовтий прапор, а ми маємо можливість жити, працювати, виховувати дітей і будувати майбутнє своїх родин та громади.

Низький уклін кожному і кожній, хто сьогодні боронить Україну. Тим, хто тримає оборону на передовій і не дає ворогу просунутися далі. Тим, хто захищає наше небо, рятує поранених і забезпечує військо всім необхідним. Усім, хто щодня, ризикуючи власним життям і здоров’ям, робить усе можливе заради України та нашої спільної Перемоги.

На жаль, ця боротьба має високу і страшну ціну. Лише на Стенді Пам’яті нашої громади понад 300 імен наших земляків, які вже не повернуться додому. Це сини, брати, батьки, чоловіки, друзі, побратими. Люди, які жили поруч із нами, працювали, будували плани, виховували дітей і мріяли про майбутнє. Сьогодні їх немає поруч, і ця втрата назавжди залишиться болем їхніх родин та всієї Овруцької громади.

Вони віддали найдорожче — власне життя — за Україну, за нашу свободу, за можливість жити на своїй землі. Їхній подвиг назавжди залишиться в історії нашої громади та України. Наш обов’язок — пам’ятати кожного, берегти їхні імена та підтримувати родини, які продовжують жити з цією непоправною втратою.

Водночас наші думки й підтримка з усіма родинами, які щодня чекають звістки про своїх рідних, сподівається на повернення близької людини з полону або живуть в невідомості, не знаючи, де сьогодні їхній син, чоловік, батько чи брат. Знайте, ви не самі, ми разом із вами — у надії, молитві та щоденній підтримці.

Та незалежність твориться не лише на полі бою. Вона твориться тут — у нашій громаді. У щоденній праці лікаря й учителя, комунальника і підприємця, фермера і рятувальника, працівника установи й волонтера. У турботі про дітей, допомозі військовим, підтримці родин Захисників і ветеранів, у сплачених податках, у відповідальності за своє місто і село, вулицю, підприємство, школу, садочок чи лікарню.

Саме тому сьогодні я щиро дякую кожному жителю Овруцької громади — за витримку, небайдужість і відповідальність, за здатність у найскладніші часи залишатися сильними та підтримувати одне одного. Бо з таких щоденних зусиль і складається наша спільна стійкість, сила громади та майбутнє України.

Ми різні за професіями, поглядами та характерами, але нас об’єднує найважливіше — любов до своєї землі і спільна відповідальність за її майбутнє. Тож будьмо єдині у своєму прагненні відстояти Україну. І, я вірю: ми обов’язково побачимо її мирною.

Побачимо повернення наших Захисників і Захисниць до рідних домівок. Почуємо дитячий сміх там, де сьогодні лунають сирени. Відновимо зруйноване, побудуємо сильні громади, відкриємо нові можливості для наших дітей і зробимо Україну державою, якою пишатимуться наступні покоління.

І тоді синьо-жовтий Прапор майорітиме над усією нашою землею — як символ країни, яка вистояла, перемогла і зберегла свою свободу.

У цей святковий день зичу вам, шановні земляки, міцного здоров’я, добробуту та родинного тепла. Бажаю сили тим, хто чекає своїх рідних із фронту, надії тим, хто переживає важкі часи, і впевненості кожному, хто своєю працею наближає краще майбутнє.

Нехай наша єдність буде сильнішою за будь-які випробування. Нехай наша віра буде сильнішою за страх. І нехай наша любов до України ніколи не згасає, а Перемога, заради якої сьогодні тримається весь український народ, обов’язково стане реальністю.