Звернення Овруцького міського голови з нагоди Дня Незалежності України
Дорогі Овручани!
Сьогодні — особливий день для кожного з нас. Україна вшановує День Незалежності — день гідності, свободи та національної єдності.
Одинадцять років триває війна, четвертий рік — повномасштабна. Ми не святкуємо — ми пам’ятаємо. Для нас сьогодні «святкувати» означає згадувати.
Наше життя поділилося на «до» і «після».
Дякую кожному з вас, що в перші години «після» вторгнення російських нелюдів на українську землю, ніхто не розгубився. Ми згуртувалися, як велика родина. Хтось став до бою зі зброєю в руках, хтось розчинив двері свого дому для незнайомих людей, хтось допомагав облаштовувати окопи та фортифікаційні споруди.
Працівники комунальних підприємств працювали без сну і відпочинку, риючи рови та перекриваючи дорогу, щоб не пропустити ворога зі сторони знахабнілої країни, поплічниці росії, – білорусі.
Сьогодні завдячую всьому колективу Овруцького хлібозаводу, який не припинив свою роботу ні на хвилину, і громада не залишилася без хліба.
Я вдячний кожній Людині в громаді, за те, що ділилися всім що мали — продуктами, теплом, добрим словом. Я щиро дякую Дітим, що ставали поруч із дорослими: плели маскувальні сітки, сортували гуманітарну допомогу, виготовляли окопні свічки, малювали обереги для захисників.
Особлива подяка — нашим аграріям, підприємцям, волонтерам і всім, хто працює, підтримує Захисників, тримає громаду. Саме на вашій витримці стоїть наша віра в перемогу.
Низький уклін кожному військовому, кожному захиснику і захисниці, хто сьогодні на передовій — в окопах, у небі, на морі, в шпиталях. Ви — наш щит і наша гордість. Саме завдяки вашій стійкості, незламності й мужності ми маємо змогу прокидатися під українським небом, піднімати дітей, берегти свої домівки.
Я дякую нашим військовим медикам, капеланам, добровольцям, інженерам, розвідникам, артилеристам, зв’язківцям, саперам, прикордонникам — усім без винятку, хто не шкодує сил заради спільної мети — перемоги.
І сьогодні в наших серцях велика гордість за нашого земляка, Гвоздя Сергія Миколайовича, якому присвоєно високе звання Герой України. Він до нині перебуває на передовій, пліч-о-пліч із побратимами захищає рідну землю, нашу свободу, наше майбутнє.
Дякую тим Героям, хто повернувся, нашим дорогим ветеранам. Ви повернулися додому, але продовжуєте боротьбу. Ви продовжуєте служити мудрим, досвідченим словом, ділом, прикладом. Ви навчаєте молодих, підтримуєте побратимів, зміцнюєте громаду. Ви – носії досвіду та стійкості. Ми пишаємося Вами. Ми вдячні Вам. Ми поруч з Вами.
Це все не забудеться, а увійде в літопис нашої громади, в її історію.
У цей непростий час ми також відчули, що не самі. Польща, Франція, Німеччина, а особливо Естонія — стали для нас не просто союзниками, а щирими друзями, братами. Ці країни прийняли наших людей, підставили плече, коли земля хиталася під ногами. Це підтримка, яку неможливо забути.
На жаль, ця боротьба має високу ціну. Лише на Стенді Пам’яті нашої громади — 253 імені. Двісті п’ятдесят три життя, які не повернулися додому. Це — сини, брати, батьки, друзі. Це ціле покоління, якого нам тепер бракує. Це — величезна і непоправна втрата для кожного з нас, для всієї громади, для всієї України. Ми схиляємо голови перед їхньою жертовністю. Їхні родини — наш спільний обов’язок і вдячність.
Ми поряд з усіма родинами, хто чекає вістки, чиї рідні в полоні, чи зникли безвісти. Ви не одні. Ми з вами — серцем, молитвами, думками.
З нагоди цього великого дня щиро вітаю кожного з вас. Бажаю незламності, єднання, непохитної віри у Перемогу.
Слава Героям! Слава Україні!
