З невимовним сумом повідомляємо про загибель нашого Захисника — Куліша Ігоря Миколайовича

Є звістки, які розтинають тишу сильніше за будь-який вибух. Є імена, що назавжди вписуються в історію громади не лише рядками біографії, а глибоким болем у серці кожного…

З невимовним сумом повідомляємо про загибель нашого Захисника — Куліша Ігоря Миколайовича, позивний «Крим».

Він народився 4 червня 1972 року в селі Ремонтне Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Його життєвий шлях був сповнений відповідальності, гарту та відданості обраній справі. З юних років навчався, здобував знання і професію, служив державі — спочатку у війську, згодом у правоохоронних органах, де працював оперуповноваженим карного розшуку. Пізніше продовжив трудову діяльність у сфері безпеки, залишаючись вірним принципам честі й справедливості.

Його коріння тісно пов’язані з рідною землею. Батьки нашого Героя родом із села Шоломки Овруцької громади. Мама, Галина Іванівна, вже понад десять років як повернулася до батьківської хати, в якій колись виросла. Саме туди в дитинстві часто приїжджав Ігор — до дідуся й бабусі, де вчився любові до рідної землі, людяності та щирості.

Найважливішим у його житті була родина. У 2011 році він створив сім’ю, а вже за рік народився син Денис — його гордість і надія.

Коли у лютому 2022 року ворог прийшов на нашу землю, Ігор Миколайович без вагань став на її захист. 13 березня 2022 року був зарахований до лав Збройних Сил України. Брав участь у звільненні Київщини, боронив рідну землю на Лиманському напрямку, згодом — на Бахмутському.

8 грудня 2023 року, поблизу населеного пункту Кліщіївка, під час виконання бойового завдання з ним було втрачено зв’язок… Довгі місяці невідомості, надії і болю для рідних… І лише 11 квітня 2026 року родина отримала страшне підтвердження — збіг ДНК…

Він до останнього подиху залишався вірним присязі, своїм побратимам і Україні.

У Героя залишилися найдорожчі — мама Галина Іванівна, дружина Наталія Сергіївна, син Денис, сестра Тетяна Миколаївна. Їхній біль — це біль усієї громади.

Овруцький міський голова Іван Коруд, колектив міської ради та жителі Овруцької громади висловлюють щирі співчуття матері, дружині, сину, сестрі, рідним, близьким, бойовим побратимам Ігоря Миколайовича. Жодні слова не здатні втамувати цей біль, але пам’ять про мужнього воїна, вірного сина України — житиме вічно.

Світла пам’ять Герою!

Вічна слава і вдячність!