ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ГОСТРОГО МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ

  • 219

ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ГОСТРОГО МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ

 

  Для кожної людини найдорожчим є її здоров’я. В молодості далеко не всі це розуміють. Але з віком пам'ять починає зраджувати, втрачає ясність думок, все частіше виникають головний біль та запаморочення. І в якийсь момент  життя настає  катастрофа зі страшною назвою ІНСУЛЬТ.

  Щорічно  у світі реєструється близько 17 млн осіб із мозковими інсультами, з них в Україні 120-130 тис. Згідно з даними ВООЗ, інсульти щорічно уражають у світі близько 20 млн людей, із яких 5 млн помирають. Близько 15-20%  хворих, які перенесли інсульт здатні потім повернутися до роботи.

Таким чином, інсульт є дуже важливою проблемою, соціальне значення якої зростає як зі збільшенням захворюваності на цю хворобу осіб працездатного віку, так і зі зростанням кількості осіб похилого віку в популяції. Основними факторами ризику розвитку інсульту є артеріальна гіпертензія, паління, зловживання алкоголем, підвищений рівень холестерину в плазмі крові тощо. Чим більше факторів ризику в людини, тим більша ймовірність виникнення інсульту. Надзвичайно актуальним є питання профілактики інсультів та адекватної реабілітації хворих, що його перенесли. Профілактику інсультів поділяють на первинну і вторинну. Первинна профілактика полягає у зменшенні факторів ризику розвитку інсульту. Вторинна профілактика має запобігати розвитку повторних інсультів. Загалом, ці стратегії подібні, хоча є певні особливості. Серед усіх факторів ризику розвитку цереброваскулярних захворювань корекція артеріальної гіпертензії дає найбільший ефект. Регулярна гіпотензивна терапія зменшує ризик первинного інсульту на 38%. Основними критеріями при призначенні гіпотензивної терапії для профілактики інсульту є оптимальний рівень артеріального тиску та вибір групи препаратів. Чисельні дослідження показали, що для профілактики інсульту оптимальним є зниження рівня АТ нижче 140/80 мм рт.ст., при цьому неважливо, за допомогою препаратів якої групи це досягається. Зниження АТ до оптимального рівня є першочерговим і для вторинної профілактики інсультів. Також до основних факторів ризику належить гіперхолестеринемія, тому тривале зниження рівня холестерину в плазмі крові – це один із чинників профілактики інсультів. Цукровий діабет є незалежним і дуже важливим фактором інсульту. Крім того, атеросклеротичні ураження при цукровому діабеті розвиваються значно раніше і є більш агресивними порівняно з такими у хворих без цукрового діабету, що сприяє значному збільшенню ризику інсульту у цієї категорії пацієнтів. Тому нормалізація рівня глюкози у крові сприяє покращенню не тільки вуглеводного, але й ліпідного обміну, в результаті чого зменшується ризик цереброваскулярних захворювань.

Для вторинної профілактики інсультів важливим є проведення антиагрегантної терапії. Аналіз досліджень з вивчення ефективності антиагрегантів у хворих, які перенесли ішемічний інсульт або транзиторну ішемічну атаку, виявив, що вони зменшують ризик розвитку повторного інсульту, інфаркту міокарда та раптової смерті.

Вторинна профілактика інсульту згідно з рекомендацією Європейської інсультної організації:

  • Рекомендується регулярний контроль рівня артеріального тиску.
  • Рекомендується зниження рівня артеріального тиску після гострого періоду інсульту, включаючи пацієнтів з нормальним рівнем артеріального тиску.
  • Необхідно регулярно контролювати рівень глюкози крові. Корекцію рівня глюкози крові  рекомендовано здійснювати зміною способу життя і призначенням індивідуальної фармакотерапії.
  • Рекомендується терапія статинами у пацієнтів з не кардіоемболічним інсультом.
  • Рекомендується відмова від куріння.
  • Рекомендується відмова від зловживання алкоголем.
  • Рекомендується регулярна фізична активність.
  • Рекомендується дотримання дієти з обмеженням вживання кухонної солі й насичених жирів, збагаченої багатими клітковиною фруктами й овочами.
  • Особам, які мають підвищений індекс маси тіла, рекомендується дотримуватися дієти для зниження ваги.
  • Рекомендується лікування розладів дихання під час сну, таких як синдром сонних апное, за допомогою постійного позитивного тиску в дихальних шляхах.

 

Отже, профілактика чи лікування? Відповідь може бути лише одна: і профілактика, і лікування. Профілактика подій, а не лікування стану. При чому профілактичні заходи не можуть бути курсовими, вони мають бути по життєві. Профілактика не замінює лікування, а лікування не замінює профілактику. Переривання профілактики повертає ризик виникнення нових судинних катастроф. Отже, вартість питання профілактики – життя людини, її здоров’я і працездатність.

 

 

 

Завідуюча неврологічним відділенням                            Галина Милашевська