Гарбар Микола Васильович — наш земляк, який віддав своє життя в боротьбі за Україну, ставши жертвою жорстоких катувань російським ворогом
Гарбар Микола Васильович — наш земляк, який віддав своє життя в боротьбі за Україну, ставши жертвою жорстоких катувань російським ворогом. Його життєва історія – це історія про неймовірну відданість, мужність та любові до рідної землі, родини й близьких.
Народився Микола Васильович в с. Буда Лугинського району Житомирської області, але з п’ятирічного віку його сім’я переїхала в село Норинськ Овруцького району. Після строкової служби, він вирушив до Херсона, де облаштувався, створив родину й почав нове життя.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Микола Васильович не міг залишатися осторонь, тож, як і багато інших патріотів, вистоював довгі черги, щоб записатися до лав Збройних Сил України. Однак отримав відповідь: "Чекайте, передзвонимо". Але Микола не чекав, а діяв. Разом з іншими однодумцями він створив місцеву тероборону, щоб захищати рідну землю від ворога.
Та все змінилося 17 серпня 2022 року, коли в його дім увірвались вороги, дізнавшись про те, що Микола Васильович був підпільником і передавав інформацію про ворога захисникам ЗСУ. Миколу Васильовича вивезли в невідомому напрямку, і з того часу його дружина безрезультатно шукала чоловіка, сподіваючись на диво. Однак, на жаль, він став жертвою жорстоких ворожих катувань. Лише 9 вересня 2024 року, через два роки, його рештки були знайдені в сусідньому селі та ідентифіковані.
Микола Васильович був людиною, яка любила життя, свою родину і природу. Він мав особливу прив’язаність до тварин, що підтверджує його вчинок після окупації. Коли підприємство, на якому він працював, перестало функціонувати, Микола кожного дня ризикував життям, добираючись туди, щоб погодувати бездомних собак.
Не зламався Герой у найважчі часи та знаходив сили бути вірним своїм принципам та Батьківщині.
Наразі його двоє синів Ігор та Максим, рідний брат Віктор та племінник Іван служать в Збройних Силах України, продовжуючи боротися за свободу та незалежність нашої країни. Це ще раз підкреслює велич родини, яка, попри страшні втрати, не зупиняється на шляху до перемоги.
Микола Васильович — віддав життя за свою Батьківщину. Його ім’я назавжди залишиться в людській пам’яті.
Овруцький міський голова Іван Коруд, колектив міської ради та жителі громади висловлюють щирі співчуття матері Олені Мусіївні, дружині Тетяні Павлівні, синам Ігорю Миколайовичу та Максиму Миколайовичу, донці Ірині Миколаївні, братам Віктору Васильовичу та Сергію Васильовичу, сестрам Наталії Василівні та Світлані Василівні, близьким, рідним, друзям, з приводу передчасної смерті невинно убієнного.
Вічна пам'ять!
Поховають Миколу Васильовича на кладовищі села Норинськ.
Про час зустрічі траурного кортежу та чин поховання повідомимо додатково.
